серце з перцем

(no subject)

https://www.facebook.com/natasya.nagorna/posts/4500181416668875
хочу написати про наших загиблих в оос
за ці вихідні до цього сумного переліку додалося 4 людини.
я не в оос, тому просто систематизую імена і трохи обставини (детальніше ви можете побачити у випусках новин, зокрема в тсн у матеріалах моїх колег Мар'яна Бухан та Andriy Tsaplienko )
першим загинув Денис Герман. я чула, що його позивний "Йожик", він із Запоріжжя, трохи не дожив до 32 років. Били в тил, із арти. Окрім нього ще були поранені ( здаєтсья, 6 людей, але це з контузіями). Обстріл на Приазов'ї.
Ще двоє поранених та двоє контужених того ж дня поблизу Нью- Йорка.
ввечері того ж дня загинув Олексій Куленко, в нього три доньки лишилося, спочатку нам помилково повідомили про одну. Обстріл з міномета поблизу Причепилівки. З фото зрозуміло, що він - колишній морський піхотинець, з цього року служив у піхоті. Побратими пишуть, що до того - ще й в десанті. назавжди 36.
В неділю протитанкова керована ракета прилетіла у вантажівку. Загинув Артур Голуб, 27 років, з Житомирщини. Ні, це я м'яко написала. Він згорів. Разом із машиною. Але залізо - біс би з ним, а от Артур...( В нього залишилася мама
І вчора ж загинув Валентин Чепурний. 34 роки. Він піхотинець, але проходить...як цивільний. Його контракт закінчився напередодні. заїхав забрати речі, отримати гроші, сказати всім "бувай". Прилетіла міна, стодвадцятка. Теж в тил били. Бігли в укриття, трьом посікло ноги осколками, а він - загинув. Як цивільний. Його навіть в зведенні не може бути. На війні з 2018 - точно був (може, й раніше)... війна якось дивно іноді вибирає..
я не змогла порахувати точну кількість поранених, також били в тил по цивільним багатоповерхівкам...хтось помер від інфаркту, але "небойові" ніхто й не починав рахувати
я пишу це не для того, аби розігнати "зраду"
Просто багато хто говорить, що "не дивиться телевізор".
так от.
Війна змінилася, луплять по тилах. Війна не змінилася - когось поранено, когось вбито, хтось помститься за тих, кого вбито і поранено. І хай їм всім допоможе їх воєнський бог.

Клоп

Кино, продолжение

16. Всё еще Элис
США, 2014. Реж. Ричард Глатцер и Уош Уэстморленд.
В главной роли Джулианна Мур («Оскар»).
Про болезнь Альцгеймера и ее постепенное развитие у высокоинтеллектуального человека, преподавателя вуза. Очень задело, примеряла на себя. Ведь всё думается, что, если человек работал всю жизнь головой, ему деменция не грозит.Collapse )
серце з перцем

(no subject)

Nazar Rozlutsky

Після переслуховування аудіокниги Василя Кожелянка "Діти застою", останньої з написаних ним і останньої з прочитаних (переслуханих) мною я готовий сказати, що талановитішого письменника особисто для себе в сучасній українській літературі я не знаю.
Без великої впізнаваності в літературних і читацьких колах, без того, що ми називаємо "монетизацією успіху", без тусовочності і скандальності цей чувак створив такі речі, які здатні довести читача до катарсису. Або до цілковитого відторгнення - не здивуюся, якщо в коментарях мені почнуть розповідати, що не змогли дочитати і однієї його книги.
Кожелянко бере не сюжетністю, чи "екшном" - його твори подібні до добре настояного вина, що смакує тільки тим, хто прагне не набухатися, а насолодитися алкоголем. В його текстах є те, чого кричуще не вистачає більшості українських письменників - глибина і густина. Нехай пробачать мене любителі Макса, але я б назвав його таким собі Антикідруком української літератури.
А ще мене вражає особливість Кожелянка нагромаджувати абсурд. Художній прийом "іти в абсурд" супроводжує чи не кожен його твір, але я не знаю бодай когось з укрліту, хто б володів цим прийомом так само вправно, як і Василь. Бо там, де нагромадження трешу і абсурду в інших письменників прихводить до "розсипання" твору, втрачення його цілісності, в Кожелянка навпаки - абсурд допомагає збалансувати твір, зробити його довершеним і, більше того - єдино можливим.
Ну і ще однією особливістю текстів Кожелянка є небанальна банальність. Дивно звучить, правда ж? Насправі усе просто - коли більшість читачів читають текст, то чомусь підсвідомо очікують, що у типових життєвих ситуаціях головні герої будуть поводитися... скажімо так, не зовсім типово. Тобто, є, звісно, персонажі, які поводяться і реагують типово, але головний персонаж, зазвичай, хоч трохи, але відрізняється, тому він головний і тому він і цікавий. В Кожелянка усе навпаки - усе, що стається в тексті, є найбільш типовим і банальним з того, що могло би статися. Але штука в тому, що читач, зазвичай, саме цього й не очікує - настільки воно просте й передбачуване.
В якійсь із заміток я натрапив на слова, що Кожелянка треба читати після тридцяти - тоді, мовляв, приходить розуміння про речі, які він описує. Дивно, але вперше я його взявся читати у 29 з половиною - і він мені не зайшов. Потім повернувся до нього через два роки і, чим більше я його читав, тим більше він мені смакував. А передостанні дві книги зі списку, який я наведу нижче, стали для мене настільки особливими, що після них я більше тижня не брався за нове чтиво - потрібно було переосмислити щойно отримане. До найостаннішої книги я взагалі цілий місяць не наважувався наближатися - боявся з одного боку, що вона не буде така сильна, як попередні, а з іншого, що воно пошматує мій світогляд. Ближчим виявилося перше припущення, але мені видалося, що це не так, про слабкість книги, як про певне завершення автора, яке він сам і усвідомлював, чи, принаймні, передчував, про те, що в любителів пафосних і красивих метафор прийнято називати "лебединою піснею". І справді, після написання останнього твору Кожелянко невдовзі помер, не побачивши, як твір вийшов у світ.
Я не гарантую, що цей автор вам сподобається. Але вважаю за доцільним написати про нього, бо увага до його творчого доробку, як на мене, значно менша, аніж цей доробок заслуговує.
Ось послідовність, у якій я читав (слухав) твори Кожелянка і яку для себе вбачаю як оптимальну при знайомстві з ними. До речі, його книги дуже добре заходять саме в аудіоформаті.
- "Дефіляда";
- "Конотоп";
- "Людинець";
- "ЛжеНострадамус";
- "Котигорошко";
- "Тероріум";
- "Срібний павук";
- "Ефіопська Січ";
- "Третє поле";
- "Діти застою".
P.S.: До речі, в коментарях можете не тільки писати свої враження від творчості Кожелянка, але й про те, хто для вас є намбер ван з письменників сучукрліту і чому.
https://www.facebook.com/nazar.rozlutsky.1/posts/2163748470434606?__cft__[0]=AZUK6Woe_7MHEOwPs0F3vas73W_cY5yuUpglNP8j7_Jx_ZfePR9zqRuFbvoSw_sFe4uyvDbvrq8400OtAaSO7jGmVPans_cL-EcvnGCY42OArR0T-WX-6Eo7pydSKB6bXfW4UGhkRN03K4iCU2UJe_-GIoiDM7l1hg5jSZ4jHvBVyFEEVGGko6V0v-FxrJYV_nM&__tn__=%2CO%2CP-R
серце з перцем

"Політика", Б. Янішевський

серія "те, про що тобі не розкажуть дорослі".
В цілому і взагалі про політику з кумедними картинками і прикладами, як реальними, так і фантазійними. Мені самій читати було трохи нудно, бо переважно там знайомий мені матеріал, але якщо читати це й обговорювати разом з підлітками, нмд, має бути цікаво, повчально, а з деякими ілюстраціями - й весело. Навряд чи вийде "ковтнути" книжку, це скоріш книжка для спілкування у форматі "розділ прочитали - обговорили".
упд. ого, подивилась на сайті видавництва - пишуть, що для читачів від 9 років. Справді, написано досить просто, але я б сказала, що для підлітків, років хоча б з 11-12.
серце з перцем

(no subject)


93-тя ОМБр Холодний Яр
2 год ·
Сьогодні у 93 бригаді Холодний Яр – непоправна втрата. Через обстріли російських окупаційних військ загинув начальник медичного пункту механізованого батальйону капітан Юрій Васильович Письменний. Він був відомий багатьом за позивним «Феофан».
Це сталося серед біла дня. Окупанти відкрили вогонь, і уламки від ворожого снаряду поранили медика. Травми виявилися несумісні з життям. Ми висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям, колегам і побратимам та розділяємо з ними біль від утрати Юрія.
Він народився 4 березня 1962 року. Мешкав у Дніпрі, мав вищу медичну освіту – у 1987 році закінчив Дніпропетровський медичний інститут.
У 2016 році пішов на війну медиком-волонтером – служив у Першому добровольчому мобільному шпиталі ім. Пирогова.
Наприкінці 2018 року призивався до лав Збройних Сил України. Очолив медичний пункт батальйону. Буквально тиждень тому отримав чергове військове звання «капітан».
«Він запам’ятався професіоналізмом, добродушністю, готовністю завжди іти вперед, ніколи не відступати. Він врятував життя десяткам бійців. Усі, хто з 18-го року був поранений у батальйоні, проходили через його руки», - згадує начальник медичної служби бригади Анатолій Чуйкін.
«Коли я призвалася, і мене відвезли до «Феофана», перші його слова до мене були такі: “Ми усіх спасти не зможемо. У медика має бути міцний характер, щоб із цим змиритися”, - каже бойовий медик Валерія, яка служила під керівництвом Юрія. - Він завжди підтримував, допомагав, вчив, вимагав обережності в роботі, особливо на евакуаціях. Всі медики, які працюють в окопах, знали, що у них є надійний тил у якості начмеда. Що він зробить все можливе. До того ж «Феофан» завжди сам виїджав до поранених. Він переймався за них й тоді, коли поранені потрапляли до шпиталю: продзвонював, намагався вирішити проблемні питання. Його всі називали батьком. Я його навіть начальником не можу назвати – батько і все: і підтримає, і посварить, і навчить. Йому можна було подзвонити у будь-який час по будь-якому питанню. До нього будь-який солдат міг підійти, він усім допомагав. Батальйон осиротів. Ми всі шоковані».
У Юрія залишилася дружина Тетяна, а також дорослий син Георгій.
Схиляємо голови у скорботі.
Вічна пам'ять!
серце з перцем

я довольно случайно

вчера наткнулась и потом восхищалась весь вечер: https://www.praktischarzt.de/medizinische-berufe/
Список разнообразных медицинских и околомедицинских профессий с описанием, продолжительностью обучения и предполагаемой зарплатой. Не сидишь с подростком в астрале, пытаясь придумать, куда б его отправить учиться, а открываешь и перебираешь. В наших реалиях многое из этого может прийти в голову, только если работает кто-то знакомый и может рассказать.
серце з перцем

"Roman Army", серия от Usborne Discovery

Восхитительна. Я мало интересовалась Римом, хотя в универе была античная литература, а в школе - история древнего мира. Так, были какие-то хаотичные обрывки сведений и имен и популярные исторические анекдоты типа "высечь море" и "деньги не пахнут". Книга дает краткие, но впечатляющие и системные обзоры основных аспектов организации и жизни армии древнего Рима. Я ошеломлена - как такая кратенькая книжечка может влюбить в древний Рим и сделать его близким и понятным. И, оказывается, он не так давно закончился. И, конечно, продолжает влиять на нашу жизнь - хотя бы потому, что цивилизация существует там, где была Римская империя, а в прочих местах - извинити. Иронично, что Адриан в свое время решил, что Римская империя слишком велика для эффективного управления и решил избавиться от ее части - и избавился от Ближнего Востока. Некоторым не везет с уже очень давних времен.