September 21st, 2011

серце з перцем

Згадалося

Дід розповідав. Коли почалась війна, йому було 13 років, тож вчився у школі. Вчителів-чоловіків усіх забрали, а замість них прислали молоденьких дівчат з педінститутів. І от одна з них приїхала аж із ґорода Ґорького викладати російську мову. Аби перевірити рівень знань, вона влаштувала диктант: роздала усім аркуші паперу та й стала диктувати. Перше речення: "На ґарє сабакі ґаффкают." Діда (ну тоді ж хлопця) така вимова збила з пантелику, то він вирішив це речення пропустити. А далі вчителька диктує приблизно таке ж речення. І його довелось пропустити. Так і здав чистий аркуш зі своїм прізвищем. Після перевірки отримав свій аркуш з великими буквами ДПГ (дуже погано) і знаком оклику.

Ох.